Архів для Лютий, 2009

Основними субєктами господарювання глобальної економіки нині стають не країни, а транснаціональні корпорації. В цих умовах боротьба за розподіл і перерозподіл сфер впливу переміщується з площини міждержавних відносин у площину конкуренції між корпораціями.

Одна з основних передумов глобалізації – територіальне розширення прав власності. Саме розвиток міжнародного на основі принципу, згідно з яким субєкт національного права однієї країни має право реалізовувати право власності в інших країнах сприяв прискореню формування глобальних господарських і фінансових комплексів у формі мультинаціональних компаній і транснаціональних банків.

Міжнародні науково-технічні звязки в умовах глобалізації контролюються транснаціональним капіталом з метою досягнення високонкурентних позицій на світовому ринку. Внаслідок утримання технологій, капіталу і товарів в межах тріади ЄС – Японія – США відбувається подальша маргіналізація (відтіснення) країн, які не входять до цієї тріади. Перспективи їх економічного росту, відповідно, обмежуються. Такі негативні наслідки мають місце у звязку з внутрішньокорпоративним характером трансферу технологічного обміну корпорацій (на відміну від технологічного обміну, який є відкритим для суспільства), завдяки якому корпорації досягають технологічного лідерства, а у деяких країнах відбувається консервація відсталості. У такий спосіб корпорації, переслідуючи мету досягнення і збереження лідерства, негативно впливають на інтереси країн периферії.

Неоднозначний та суперечливий характер глобалізації повязаний з необхідністю подолання багатьох внутрішніх суперечностей глобальної економіки. Глобалізація несе загрозу нерівномірного розподілу доходів між країнами центру та периферії. С. Глазєв зазначає, що глобалізацію можна уявити як неооднорідний простір, всередині якого розміщений центр, що утримує інтелектуальну і науково-технічну монополію, яка визначає сучасний економічний розвиток. Цей центр забезпечує світову економіку новими технологіями і знаннями, одержуючи інтелектуальну ренту в нееквівалентному обміні з периферією. В цьому центрі зосереджена грошова монополія, що є емітентом світової валюти. Таким чином центр здійснює культурно-ідеологічну гегемонію, навязуючи світові моделі розвитку, свою інтерпретацію явищ та культурну матрицю.

Глобалізація світової економіки є складною багатоаспектною проблемою, що постійно породжує численні наукові дискусії. Які наслідки глобалізація несе для країн – загрозу чи нові можливості? Очевидно те, що процес глобалізації обумовив якісний стрибок до нового статусу економічного життя, нового змісту національної економіки, нових умов глобального середовища, до яких ті чи інші країни змушені адаптувати свої національні системи.

При підготовці матеріалу використано книгу “Інтелектуальна власність” Віри Потєхіної

Tags: ,

Майже всі новини, що читаємо ми цими днями в газетах мають зловісний відтінок. Банки, більшість з яких зіткнулася з кризою повернення позик, не бажають кредитувати економіку. Ціни на паливо і продукти стрімко опустилися. Об’єми промислового виробництва являють собою болючі спазми національних економік. Навколишнє середовище продовжує викликати тривогу і потребує коштів на відновлення, навіть в сьогоднішніх умовах загальної кризи.

Яким чином криза зачепить інтелектуальну власність, її власників, і тих хто консультує їх?
В глобальній економіці, що є не просто економікою всіх країн і всіх ринків, але й також спільною економікою всіх секторів людської діяльності, те що є шкідливим для одного її елементу призводить до шкоди для решти. Кажучи іншими словами, немає значення яка частина обшивки пробита, якщо є діра в кораблі, то це проблема цілого корабля. Тому якщо вся глобальна економіка потерпає, було б дивно очікувати, що галузь інтелектуальної власності почуватиметься чудово.

Однак наш стан є кращим за стан багатьох інших. Навіть хоча корабель тоне, ми залишаємося на частині, котра зануриться пізніше за інших. Хороші новини у тому, що сектор інтелектуальної власності більш стійкий до кризи, і більш живучий – як і всі ті, хто пережив минулі, хоча і не такі глобальні, економічні кризи та міні-рецесії. Права інтелектуальної власності, особливо довготермінові і потенційно безстрокові, такі як торгові знаки, мають деяку цінність навіть в такі складні часи як зараз.

Коли ринок росте і справи йдуть добре, підприємства-власники інтелектуальної власності можуть витрачати порівняно менше часу і ресурсів для захисту свої прав: зусилля та витрати для цього відносно до можливих ризиків видаються їм не співмірними, адже краще ці зусилля прикласти у сфері продаж, маркетингу та продуктового розвитку. Але коли бізнес бачить скорочення ринків і усвідомлює цінність утримання існуючих клієнтів, захист прав інтелектуальної власності стає особливо важливим в умовах конкурентної боротьби.

Інша причина, чому консультанти з питань інтелектуальної власності можуть отримати вигоди від сьогоднішньої кризи, це те що великі корпорації зараз шукають шляхи для залучення коштів через запозичення, і потребують вищої оцінки їхніх активів. В умовах коли вартість матеріальних активів неухильно падає, послуги з оцінки нематеріальних активів, в першу чергу інтелектуальної власності значно зростає.

І звичайно ж, навіть в умовах кризи продовжують виникати нові винаходи і концепції. В той час як інтелектуальні зусилля спрямовуватимуться на те, як при обмежених ресурсах забезпечити просування цих продуктів і технологій на ринок, система інтелектуального права забезпечить підтримку цим інноваціям – навіть якщо не зможе допомогти з інвестиціями.

Отже, не слід падати у відчай.
Так, криза не омине нікого, але ж було наївним вважати що ріст ринків є лише єдиним можливим розвитком подій. І звичайно ж ні у кого немає сумніву, що за спадом починається ріст.

За матеріалами статі Jeremy Phillips “The impossible nightmare? IP in recession”, Journal of Intellectual Property Law & Practice

Tags:

Визначення інтелектуальної власності яке дає нам юриспруденція — це сукупність особистих і майнових виняткових прав на результати творчої інтелектуальної діяльності і прирівняні до них об’єкти.

Саме право інтелектуальної власності ділиться на дві головні частини — авторське право і право промислової власності. Кожна з них має свою історію розвитку та специфіку. Так авторське право поширюється на твори літератури і мистецтва, наукові винаходи. Свій початок авторське право бере з винаходу друкарського верстата. Разом з його винаходом виникло «піратство» — друк книг зробив можливим швидке тиражування книг за рахунок їх копіювання. Перший видавець ніс на собі тягар організаційних витрат та витрат на перевірку тексту, «пірат» же їх уникав за рахунок простого копіювання.

До авторських прав дотичні так звані суміжні права. В той час обєктом авторського права є власне твір, його субєктом – автор твору, то обєктами суміжних прав є продукти виконання цих творів: театральні постановки, фонограми, передачі організацій ефірного і кабельного телебачення і радіо. Субєктами ж суміжних прав виступають виконавці творів.

Інша галузь права інтелектуальної власності, право промислової власності розвинулося із захисту прав ремісників на винайдені ними технології. Сьогодні обєктами цього права є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, фірмові назви, товарні знаки, а також селекційні досягнення, топології інтегральних мікросхем і виробничі секрети.

З початку виникнення право інтелектуальної власності перед суспільством постала дилема – як, з однієї сторони гарантувати права автору, а з іншої забезпечити доступ до його твору чи технології. Адже якщо гарантувати автору надто багато прав, то доступ до його винаходів буде обмеженим, і це сповільнить суспільний прогрес. З іншої сторони, якщо у суспільства та його громадян буде надто багато прав по відношенню до прав автора, то тоді зникне стимул до створення нових творів та винаходів.

Щоб досягнути балансу виняткове право автору чи винахіднику надається лише на визначений час, після закінчення якого кожен може безперешкодно користуватися результатами інтелектуальної діяльності. Однак закон може передбачати продовження цього терміну (наприклад, для товарних знаків). В цілому виняткові права на обєкти авторського права і суміжних прав завжди обмежені у часі, однак виняткові права на деякі обєкти права промислової власності можуть бути продовжені необмежене число раз (наприклад, для товарних знаків, що обумовлено їх функцією). На такі ж обєкти права промислової власності, як винаходи, корисні моделі і деякі інші, виняткові права надаються на визначений строк.