Основними суб’єктами господарювання глобальної економіки нині стають не країни, а транснаціональні корпорації. В цих умовах боротьба за розподіл і перерозподіл сфер впливу переміщується з площини міждержавних відносин у площину конкуренції між корпораціями.
Одна з основних передумов глобалізації – територіальне розширення прав власності. Саме розвиток міжнародного на основі принципу, згідно з яким суб’єкт національного права однієї країни має право реалізовувати право власності в інших країнах сприяв прискореню формування глобальних господарських і фінансових комплексів у формі мультинаціональних компаній і транснаціональних банків.
Міжнародні науково-технічні зв’язки в умовах глобалізації контролюються транснаціональним капіталом з метою досягнення високонкурентних позицій на світовому ринку. Внаслідок утримання технологій, капіталу і товарів в межах тріади ЄС – Японія – США відбувається подальша маргіналізація (відтіснення) країн, які не входять до цієї тріади. Перспективи їх економічного росту, відповідно, обмежуються. Такі негативні наслідки мають місце у зв’язку з внутрішньокорпоративним характером трансферу технологічного обміну корпорацій (на відміну від технологічного обміну, який є відкритим для суспільства), завдяки якому корпорації досягають технологічного лідерства, а у деяких країнах відбувається консервація відсталості. У такий спосіб корпорації, переслідуючи мету досягнення і збереження лідерства, негативно впливають на інтереси країн периферії.
Неоднозначний та суперечливий характер глобалізації пов’язаний з необхідністю подолання багатьох внутрішніх суперечностей глобальної економіки. Глобалізація несе загрозу нерівномірного розподілу доходів між країнами центру та периферії. С. Глаз’єв зазначає, що глобалізацію можна уявити як неооднорідний простір, всередині якого розміщений центр, що утримує інтелектуальну і науково-технічну монополію, яка визначає сучасний економічний розвиток. Цей центр забезпечує світову економіку новими технологіями і знаннями, одержуючи інтелектуальну ренту в нееквівалентному обміні з периферією. В цьому центрі зосереджена грошова монополія, що є емітентом світової валюти. Таким чином центр здійснює культурно-ідеологічну гегемонію, нав’язуючи світові моделі розвитку, свою інтерпретацію явищ та культурну матрицю.
Глобалізація світової економіки є складною багатоаспектною проблемою, що постійно породжує численні наукові дискусії. Які наслідки глобалізація несе для країн – загрозу чи нові можливості? Очевидно те, що процес глобалізації обумовив якісний стрибок до нового статусу економічного життя, нового змісту національної економіки, нових умов глобального середовища, до яких ті чи інші країни змушені адаптувати свої національні системи.
При підготовці матеріалу використано книгу “Інтелектуальна власність” Віри Потєхіної
Tags: інтелектуальна власність, глобалізація
